Золотоніський краєзнавчий музей

Золотоніський краєзнавчий музей було створено у 1960 році. Але цю дату можна називати досить умовно, тому що вона майже нічого не говорить про справжню історію музею, яка починалась двічі й двічі й переривалась з різних обставин.

Тай й взагалі: що вважати за точну дату заснування музею? Адже вік його визначають не тільки офіційні документи, якими надається музею приміщення, затверджується штатний розклад…Звичайно, без власного будинку та без працівників музей не існуватиме. Але ж це — існування, так би мовити, у просторі, а от у часові…

Мабуть, як категорія часу музей існує завжди, бо завжди існують його експонати. Ще не зібрані разом, не зареєстровані у фондах, не опановані думкою науковця, ці експонати живуть серед людей, бо живе людська пам’ять. Отже, музей-то категорія пам’яті.

Хіба ж не про це промовляє нам історія найславетніших музеїв світу, серед яких є й такі древні, що навіть дату їх офіційно заснування не пригадує ніхто? Але ж події, викладені мовою експонатів, не стають старішими у старих музеях і не молодшають у музеях молодих.

Біографія золотоніського музею була досить драматичною. Ще у грізному 1920-му Ф.І Шамрай та краєзнавець О.Д Гірс зібрали речі та документи бійців Червоної Армії. У 1923 році музей було перетворено з повітного на окружний. Тепер музей не впізнати: значно розширився, у його відділах природи, історії дорадянського та радянського періодів, відділів фондів нараховується понад сім тисяч експонатів.
Завдяки творчій, повсякденній роботі ентузіастів краєзнавства музей перетворився на помітний культурно-освітній центр, звідки до підприємств та колгоспів, організацій та установ, навчальних закладів району простяглись постійні маршрути лекцій, екскурсій, зустрічей…

Цими маршрутами краєзнавство-знання про рідний край-приходить до людей,і вони приходять до його. Мандруючи у пошуках пам’яток минулого та чутливо наслухаючи ритм сьогодення, що приносить сучасні реліквії боротьби за виконання історичних рішень, золотоніські краєзнавці збирають дорогоцінні скарби людської пам’яті…

Пропонуємо перегляути відеоекскурсію золотоніським кразнавчим музеєм:

Фото: 

Коментарі

3-го вересня, 2016 р.

Високоповажні !

Мене звуть Віктор Мішалов. Я народився в Сідней, Австралії в 1960 р. Я цікавлюся українською музикою. Граю на бандурі. В 2009 р. захистив кандидатську дисертацію про харківську бандуру.
Зараз працюю над докторську дисертацію саме про ерґологічні аспекти народної бандури – інструменти які існували на території колишньої гетьманщини, тобто Лівобережної України до ХХ ст.

Мене цікавлять саме народні бандуру, кобзи та торбани які різко відрізняються від академічні хроматичні бандури ХХ ст. в тім що ці інструменти були зроблені кустарним способом і мають малу кількість струн (десь около 20 але найбльше до 26). Ці інстументи досить легко впізнати бо мають (або мали) дерев'яні кілки.
Зараз складаю список інструментів які знаходяться в музеях світу
Мене цікавить чи у Вас у музеї існують подібні інструменти, та будь-які деталі які можете знаєте про цих інструментів.

Дідусь мій з с. Чорнобай. Він вчився в Золотонішській гімназії. Там викладав математику Михайло Злобінцев (Домонтович). Він створив гурток бандуристі яљі власні бандури зробили. У мене кілька статтей були про його діяльність.

З поклоном,

Віктор Юрійович Мішалов
victor.mishalow@yahoo.com

П.С. : У мене батько народився в на Полтавщині в с. Березоточі недалеко від Лубни. Дідусь там працював вченим на дослідній станцій лікарських рослин.

Total votes: 110

Додати новий коментар