«Обійшлися б і без децентралізації, якби була змога розпоряджатися власними коштами», — вважає голова Золотоніської районної ради Валерій Саранча

1

Категорія: 

За останніми даними, в обласному рейтингу Золотоніський район зараз займає перше місце. Він же отримав першість і за результатами нинішніх жнив, досягнувши найвищої врожайності ранніх зернових. Керує районом вибраний на цю посаду півроку тому голова районної ради Валерій Петрович Саранча. Як ми вже писали, недавно його заступник Олександр Нагаєвський пішов добровольцем захищати Батьківщину, а посада голови райдержадміністрації та першого заступника протягом півроку залишається вакантною.

— Яке у вас, Валерію Петровичу, ставлення до рейтингів узагалі й до здобутої першості зокрема?

— Ці рейтинги ще старого зразка. Є можливість ними маніпулювати, багато чого заформалізовано. Тому можна або відмінити ці рейтинги, або продумати та визначити нові критерії оцінки для більшої об’єктивності. А в тому, що Золотоніський район виявився першим у рейтингу — це, звісно ж, приємно і є спільним здобутком його трудівників. Наш район самодостатній, стабільний, у багатьох сферах автономний. Голов­не, ми не заважали людям працювати, було менше прискіпливості, перевірок, прохань, політичних впливів. Сьогодні намагаємось працювати на рівні високої довіри, найменшого втручання.
Район одним із перших справився зі збиранням ранніх зернових, намолотивши з гектара по 53,7 центнера зерна. Врожай вищий за торішній, рекордні показники врожайності пшениці, гороху в СТОВ «Нива», «Плешкані», «Прогрес». На святкуванні Дня Незалежності, яке проходитиме скромніше і не на стадіоні, а в будинку культури, висловимо трудівникам слова вдячності. І не тільки тим, хто плекав хліб, а й тим, хто дбав про захист Вітчизни. Бо в Україні триває війна, і жителі району активно підтримують українську армію. Вісім осіб — членів загону «Народна самооборона» — добровільно пішли на війну, військкоматом на службу призвано майже сотня бійців із району. За сприяння районної ради й райдержадміністрації було придбано 16 бронежилетів: три закупило СТОВ «Гранекс-Черкаси» (директор Том Ван Гої), два — Стов «Нива» (директор Василь Лисенко), по одному — Золотоніське РайСТ, СТОВ «Пальміра» і «Воля». Активно підтримують Збройні сили й сільські ради. За кошти, зібрані на території Піщанської сільради, купили п’ять бронежилетів та спеціальне спорядження для снайпера, по бронежилету придбали у Богданах, Вільхах, Деньгах, Драбівцях, Кропивні, Кривоносівці, Скориківці. Нині багато шуму навколо гуманітарного конвою, а із Золотоніщини в гарячі точки вже протягом трьох місяців возить допомогу наш конвой. Продукти харчування, матеріали, різні необхідні речі, бо армія не може без тилу. Зібрали вже до 1 мільйона коштів. А на заправку фури пальним потрібно до 10 тисяч гривень. Ось тільки вчора поїхало два буси в батальйон «Айдар», за кілька днів транспорт вирушить до батальйону «Вінниця». Велика вдячність простим людям за патріотизм і підтримку нашої армії, незалежності, за їхню високу, жертовну свідомість.

— Ви людина з «Пальміри». Наскільки «пальмірські» проблеми актуальні для Золотоноші?

— Так, я з Пальміри, звідти родом, маючи педагогічну освіту (вчитель хімії та біології), а також фах агронома, працював 14 років у школі й 16 на виробництві — на «Пальмірському цукрозаводі» та у СТОВ «Пальміра». Досі проживаю в селищі Пальміра, проблеми якого для Золотоніського району дуже відчутні. Пальмірський завод, який до бюджетів різних рівнів відраховував 10 млн. грн. податків і був основним бюджетоформуючим підприємством, уже два сезони не працює, і видно, що не працюватиме й третій сезон, бо не готують грунт під глибоку оранку, значить, не збиратимуться сіяти цукрові буряки. Допущену діру в бюджеті нічим компенсувати, плюс додалися соціальні проблеми селища. Завод виставлено на продаж. Гірше, що без корпоративних прав на землю, — це мінус. Б’ємо в усі дзвони, пишемо в усі інстанції, щоб зберегти підприємство й робочі місця для спеціалістів. Деякі перспективи намітилися — приїздив інвестор, американець, з ідеєю переробки цукрового сорго. Поживемо-побачимо, але з поля зору «Пальмірський цукрозавод» не випускаємо.

Через реформування в медицині закрили Пальмірську і Домантівську дільничні лікарні. То ми їх відкрили, хоч і не в попередньому вигляді, а організувавши по 10 стаціонарних ліжок від терапевтичного відділення центральної районної лікарні. Це хоч якась дещиця повернення соціальної справедливості.

На черзі вирішення ще одного «пальмірського» питання — відновлення телефонного зв’язку, який відрізали через те, що станція стара. Зараз займаємось переговорами й клопотаннями, щоб купити демонтовану в Сокирно станцію.

Валерій Саранча

— За ці півроку на посаді голови ради, що зі зробленого вас тішить?

— Відчуваю приємність від оновлених трьох доріг, на що райавтодор не витратив ні копійки. У селі Львівка (звідти прикордонник Сергій Єпіфанов, вічна йому пам’ять і слава), склалися коштами в 70 тисяч СТОВ «Пальміра», «Прогрес» та «Іскра». У Вознесенському зібрав місцевих інвесторів — «Пальміравідгодівля», «Нібулон», СТОВ «Пальміра». Та ще проведено ямковий ремонт дороги від Софіївки до Бубнівської Слобідки за участю двох золотоніських підприємств. Але це ще не все: великий головний біль за розбиту, можна сказати, зовсім знищену дорогу до Богданів — про неї люди навіть Президентові писали. Вона для мене як мрія в голові. Будемо її робити.

Також дещо зроблено для медицини: відремонтовано дитяче відділення, неврологічне. Знайдено спосіб результативнішого використання благодійних коштів через громадську організацію.

Взагалі влада має підключатися до вирішення злободенних господарських питань регіону. Таким було питання спецводокористування, що нарешті вже розв’язане обласною радою. Тепер на порядок денний надійшло питання використання надр, з яким матимуть клопіт ті господарства, що займаються тваринництвом. Процес надзвичайно забюрократизований, доводиться супровідника з ради посилати. Або цілі процедурні епопеї в Держкомземі та його управліннях щодо подовження договорів оренди. Через цю тяганину багато втрачає бюджет. У Золотоніському районі — до 2,5 мільйона гривень за неврегульовані неуспадковані паї.

— Що заважає владі працювати?

— По-перше, війна. По-друге, те, що не змогли реформувати бюрократичний апарат, він живучий. По-третє, і нині найбільше — неможливість розпоряджатися власними коштами з власного бюджету. Всесильне казначейство, керування коштами в ручному режимі призводять до зловживань. Район має до 20 мільйонів гривень коштів, а не може використати й кількох десятків тисяч, маючи скільки важливих проектів. Хоча б відремонтувати шкільні автобуси чи пройти техогляд. Під загрозою залишитись взимку без тепла опинилася найбільша в районі Гельмязівська школа… Всього не перерахувати, бо, куди не кинь, а руки у влади в фінансовому зашморгу. Якби можна було користуватися власними коштами, тоді б і децентралізація, можливо, не була б потрібна, про це писали в листі до Прем’єр-міністра Яценюка.
Проте все-таки сподіваємося на краще. Тож бажаю всього найкращого — достатку, спокою і миру всім у незалежній Україні.

Валентина Гавришкевич, Черкаський Край

Приєднуйтесь до нас в Twitter, Facebook, Google+ або через RSS, щоб бути в курсі останніх актуальних новин Золотоноші та району.

Додати новий коментар