Заступник голови золотоніської районної ради записався в добровольці

1

Категорія: 

Заступник  голови  Золотоніської  районної  ради   47-річний  Олександр  Григорович  Нагаєвський   нещодавно  поповнив  ряди  добровольців і  пішов   захищати Батьківщину. Можна  сказати, рішення  для  його родини    несподіване:  у  п’ятницю  він  повідомив  своїх  рідних, що в понеділок  від’їжджає.

Посаду  заступника  голови  районної  ради  займав  усього півроку,  від  22 лютого, коли  зі  зміною  влади   на  сесії  був   обраний  на цю  посаду. За  фахом  історик,  значний  проміжок  часу   очолював  райком  профспілки  працівників  освіти , відстоюючи  права  колег.  Він із тих, хто  не боявся  вголос  висловити свою  думку чи  виступити  з трибуни  в чийсь  захист, не боявся  добиватися  справедливості. Хоч  характер  у нього  не сталевий, а більше  м’який,  поступливий,  доброзичливий. Просився, щоб  його, старшого лейтенанта зарахували  до  складу  діючої  військової частини та   відправили  в зону  бойових  дій.  Туди  не  потрапив  за  віковим  цензом.  Його  зарахували  служити у складі  Черкаського  автобатальйону, який  поки тиждень—другий  дислокується в Черкасах, а потім  доставлятиме  вантажі  в зону  бойових  дій.

У  Новодмитрівці, де мешкає  його родина, залишились  батько  з мамою, дружина  Оксана, медсестра  за фахом, з якою у мирі й злагоді прожили ось вже скоро 25 років,  дві доньки, зять та маленька внучка. Доньки  пішли  його стежкою, старша Богданка—філолог, а молодша Дарина—історик.

- Як  ваш  син   пояснив  свій вчинок, як  ви  його сприйняли і що  відчуваєте?—розпитую  його маму  Наталю  Миколаївну  Нагаєвську, з якою  знайома давно, ще  коли  Саша  був  школярем  і понад  усе  любив  читати  історичні  книжки.

- Тільки  й сказав: хто, як не я? І я не стала  його  переконувати, бо  коли вже він щось вирішив, то стоятиме на своєму. Звісно, без  сліз  не обійшлося.   Переживаємо,  вболіваємо  і гордимося.

- А він  служив  у армії?

- Обидва мої сини  служили ще при Союзі, старший  Саша в Астрахані, молодший  Коля –в Архангельську. Обидва служили в Росії, куди ми їздили їх провідати.  Саша—на  льотному  полігоні, обслуговував льотний склад, про нього  навіть армійська  газета  писала. Був  призваний  в армію рядовим  після року навчання в інституті, рядовим  і повернувся, а вже   після  закінчення інституту  й військової кафедри отримав  звання лейтенанта.

- Як  на  вашу  думку, що  його підштовхнуло до  такого вчинку?

- Можливо, й оті історичні  книжки, бо  за  фах він обрав собі історію  України, а не історію партії, бо в КПРС не були ні він, ні батько. Підштовхнуло те, що займався  питаннями переселенців.  Останнім   часом  у нас дома  то хтось із біженців ночував, то деякий час жив. Навіть зараз  живе   одна  дівчинка, яка  вступає  до вишу. Кому  чим могли — помогли,  із  сараю  дістала  газову  плиту  й відправила  у Мицалівку приїжджим   з Донеччини.  Не можна  було бути байдужим  до того, в яку  круговерть  подій  потрапили   люди  з нашої  України. Приїхала  сімейна пара   з Ясинуватої,  колись  із Сашею вони  були разом на курсах, мусили  звідти виїздити, бо за українські  погляди їх  зарахували до ворогів і залишатися було небезпечно. Думаю, тільки разом, підтримуючи  одне одного, ми  зможемо  пережити цю лиху  годину.

До  речі, із  Золотоніського району   вже   призвані  на службу  захищати  Батьківщину   майже сотня  добровольців і в цій сотні  Олександр  Нагаєвський.

Валентина  Гавришкевич, "Черкаський край"

Приєднуйтесь до нас в Twitter, Facebook, Google+ або через RSS, щоб бути в курсі останніх актуальних новин Золотоноші та району.

Додати новий коментар