Біографія на дві п’ятірки

1

Категорія: 

Владиславу Кулінічу, депутату обласної ради, директору Золотоніського маслоробного комбінату, 21 січня сповнилось 55. Це той щасливий випадок, коли відміряний долею вік і виставлена оцінка за трудову біографію — дві п’ятірки — збіглися.

Трудова біографія Владислава Віталійовича пов’язана із Золотоніським маслокомбінатом — влітку якраз виповнилося 30 років, як тут працює, з яких останні 15 — директором. 

Непросто все складалося, бо припало на часи великих перемін. На новозбудований маслозавод прийшов працювати інженером-механіком, молодим спеціалістом після інституту, здобувши тут практичні університети, а свого попередника на посаді директора замінив у той час, коли підприємство зайшло у глухий кут і його довелося заново піднімати. А заодно й повертати сюди молочні ріки, що розбіглися врізнобіч, — по селах досі згадують, як завод підтримував виробників молока, кредитуючи купівлю корів для селянських дворів. Самотужки заводу було важко виборсатися без інвестиційної підтримки, тому й ввійшов до складу холдингу «Молочний альянс» і тепер серед кращих його підприємств виготовляє продукцію під торговими марками «Здорово» і «Златокрай». Піднятись на високий технологічний щабель допомогла спеціалізація — Золотоніський маслокомбінат виготовляє понад 20 видів твердих сирів, більшу частину продукції експортують. Продукція натуральна і якісна (рослинних олій на підприємство не завозять). Навіть у часи російської «сирної» війни позаминулим літом на завод зателефонували з Бєлгорода Російської Федерації й повідомили, що під час сліпого тестування два їхні сири «Маркіз де Чіз» і «Горіховий» зайняли відповідно перше і третє місця. Найсвіжіша новинка — «Горіховий з феногреком», його розпробували поки що заводські технологи й сподіваються, що незабаром оцінять і споживачі.


Вже стало доброю традицією на «Златокраї» щороку починати якусь грандіозну справу. Кілька років тому такою стало спорудження сучасного цеху сирів, потім — найбільшого в Україні холодильника для їхнього зберігання. Минулим літом переобладнали компресорну, яка тепер замість аміаку працює на фреоні — підвищився рівень безпеки виробництва, вивільнилися люди. Ні, їх не скоротили — знайшлася й для них робота. Пройшовши перепідготовку, зараз працюють на новій виробничій лінії демінералізованої сироватки Д-90, що використовується для дитячого харчування (подібної лінії немає в Україні).
На заводі збільшується кількість працюючих. Колектив нараховує понад 500 осіб, люди своєчасно отримують пристойну зарплату, а також регулярно — премію. Тенісні турніри за сприяння заводу влаштовують у підшефних — міській школі №3 та Іркліївській загальноосвітній школі. Її закінчив Владислав Кулініч, його мама була вчителькою, а батько — механіком на коноплезаводі та сирзаводі. Його інженерною стежкою пішов і син.
Відколи перестав працювати Іркліївський маслозавод, спеціалістам-сироварам знайшлося місце на Золотоніському, сюди його земляки доїжджають на роботу. У Золотоноші «Златокрай» влаштовує щорічний футбольний турнір, а також утримує свою футбольну команду з однойменною назвою, у ветеранському складі якої грає й сам директор.
У начальника відділу кадрів комбінату Галини Прохоренкової великий послужний список директорових відзнак — державних нагород, звання заслуженого в галузі, депутата обласної ради, але про нього вона говорить просто:
— Наш директор — дуже талановита людина, вміє повести за собою, навчити, відданий справі, вимогливий і від нас цього вимагає. Він — меценат і для церкви, за заслуги перед якою має й орден святого князя Володимира, і хрест «За мужність».
Директор у колі свого колективу (фото кілька років не сходить з міської Дошки пошани) все одно що у своїй родині. А з дружиною виростили двох доньок, одружили та мають зятів і двох внуків та одну внучку. Отже, життя вдалося на дві п’ятірки.

Валентина Гавришкевич, газета Черкаський Край

Приєднуйтесь до нас в Twitter, Facebook, Google+ або через RSS, щоб бути в курсі останніх актуальних новин Золотоноші та району.

Додати новий коментар